Стрічка розповідає про життя і служіння греко-католицького священика Василя Шевчука, який, протягом 1945-1948 років, був капеланом Перемиського Куреня УПА на Закерзонні під псевдом "Кадило".
Документальний фільм спільного виробництва благодійного фонду "Українська кіно ініціатива" та рекламно-продюсерського центру "Стар-ТВ", створено з благословення Перемисько-Варшавської архиєпархії та Стрийської єпархії УГКЦ.
Перша частина фільму «Вітаю тебе, український народе» висвітлює переїзд Блаженнішого Мирослава Івана з Риму до Львова, пережиття та враження Глави УГКЦ, а також вірних греко-католиків з України.
Автори фільму, за допомогою істориків с. Софії Сеник і Андрія Сороковського, роблять також екскурс в історію УГКЦ, особливо зосереджуючись на подіях часів ІІ Світової війни, та переслідуваннях сталінського режиму.
Про період ліквідації УГКЦ розповідає живий свідок тих подій, ієромонах-студит о. Герман Будзінський, а також інші підпільні священики.
Друга частина фільму «Вітаю тебе, український народе» розповідає про перші кроки УГКЦ на фоні національного відродження в Україні. Про боротьбу за свободу і незалежність розповідають В'ячеслав Чорновіл, Іван Гель, Степан Хмара.
Автори стрічки висвітлюють перші офіційні зустрічі та поїздки Мирослава Івана Любачівського. Зокрема до віродженої Львівської духовної семінарії, сиротинця для неповносправних дітей, до міста Дрогобича та інших.
Окремий репортаж присвячено ексгумації жертв радянських репресій на місці колишньої катівні НКВС в Дрогобичі. Про жахливі тортури, яких зазнавали ув'язнені розповідає лікар і відомий громадськи діяч Мирон Бучацький.
Документальний фільм про ревного душпастиря, греко-католицького єпископа, мученика за єдність з Апостольським престолом, св. Йосафата Кунцевича (1580 - 1623).
Документальний фільм про історію українського військового капеланства. Створений у 2006 р. на замовлення Центру душпастирства військовослужбовців Львівської архиєпархії.
У червні 1940 року її забрав НКВС – Матір Йосифу звинувачували у зв’язках з ОУН. З того моменту вона пережила 47 допитів, що супроводжувалися побоями. Лише початок Другої світової війни врятував Йосифу Вітер від розстрілу, й вона знову поринула у працю на релігійній та національній ниві. Ігуменя продовжила доброчинну діяльність, катихизацію дітей у підпільній церкві, опіку над сестрами… До останніх днів свого страдницького життя вона служила людям і Богу.
